Романи Юстейна Ґордера: відчуйте себе в Європі

...І знову про переклади – здається, на сьогодні в Україні видається значно більше перекладних, аніж оригінальних книг, і можливо, це навіть добре, зважаючи на якість сучукрліту. Більш-менш популярних зарубіжних авторів «розібрали» видавництва та окремі перекладачі – так сталося і з письменником Юстейном Ґордером, норвежцем, якого найбільше читають у світі. Критикувати українські переклади – узагалі справа невдячна, бо ж замість аргументів у відповідь чуєш, як правило, категоричну пораду перекласти кілька романів самостійно, а вже потім ганьбити чесне ім’я перекладача за компанію з коректорами й редакторами видань. Ці заяви практично неспростовні, адже завжди знайдеться група підтримки, котрій страшенно подобаються перекладацькі експерименти з мовою, хоч як далеко відходять вони від першоджерела. Багатьох не бентежить навіть відокремлене «навіть» чи відсутність ком наприкінці підрядних частин речення – суть книги, очевидно, полягає не в таких дрібницях!

Якщо коротко, то переклади книг Юстейна Ґордера, виконані Наталею Іваничук, відзначаються характерними для сучукрперекладів особливостями: з-поміж усіх можливих синонімів та фразеологізмів обрано найбільш екзотичні, котрі в реальному мовленні практично не вживаються, разом із тим текст рясніє русизмами; речення побудовано кострубато з численними пунктуаційними помилками. Але ж ми вже знаємо, що в усьому винні коректори!

Сам Ґордер, котрий відвідав Україну в часі Форуму книговидавців, справив добре враження на читачів – у першу чергу, завдяки вихованості й чарівності справжнього європейця. В інтерв’ю норвежець багато говорив про свої погляди, зокрема релігійні й політичні, згідно з якими скандинавську державу добробуту він вважає втіленням на практиці християнських ідей справедливості, рівності, любові до ближнього, незважаючи на її секуляризованість; утім, письменник зізнається, що Європа преситилася і їй треба збідніти, аби відновити інтерес до життя.

Тож у своїх творах Юстейн Ґордер у міру сил намагається збудити інтерес до життя пресиченого європейця: у звичайному намагається відшукати щось глибинне, а в щоденному – філософський зміст, що закономірно для викладача, котрий спромігся зробити світовим бестселером підручник з історії філософії. Про роман Ґордера «Світ Софії» говорять часто, ніби він адресований підліткам, хоча сам автор протестує проти такого звуження аудиторії.

Більшість творів норвезького письменника характеризуються композиційною одноманітністю, становлячи собою листування різного рівня екзотичності: у романі «Світ Софії» листи від загадкового філософа отримує дівчинка Софія; у «Vita Brevis. Лист Флорії Емілії до Аврелія Августина» – ви здогадалися; у «Помаранчевій дівчинці» син знаходить лист свого померлого батька в дитячому автомобільчику; нарешті, найсвіжіший «Замок в Піренеях» пропонує нашій увазі електронне листування між колишніми закоханими.

Не очікуйте якоїсь інтимності від цих епістолярних документів – твори Ґордера напрочуд цнотливі й по-пуританськи стримані, хоча, знову ж таки, автор переконаний, ніби пише еротику «в широкому розумінні» цього слова, маючи на увазі, вочевидь, ту ідеальну понадчасову любов, котру переживають його персонажі.
Глибина філософських чи релігійних пошуків, котрі описує Ґордер, добре ілюструється, наприклад, стрижневою проблемою роману «Помаранчева дівчинка», де давно покійний батько зізнається своєму підліткові-сину, що відчуває муки совісті за те, що привів його на світ. Адже життя людини таке короткотривале – і чи не краще було б зовсім не народжуватися, якщо невдовзі доведеться розпрощатися з життям. Син міркує над цим питанням пару сторінок, аби врешті примиритися з непоправним фактом, вигукнувши: «Світе! Я міг би ніколи не з’явитися тут! Не стати свідком Великої Містерії! Всесвіте! Я міг би ніколи не побачити мерехтливого зоряного неба! Сонце! Я міг би ніколи не ступити ногою на теплі скелі біля Тьонсберга. Не зазнати розкішного відчуття, коли пірнаєш зі скелі в море» (с. 144).

Досить сентиментально, дещо наївно, втім, без жодного злого умислу і з виразно виховною метою. «Помаранчеву дівчинку», до речі, «Літопис» перевидає вдруге (звертає увагу, що за пару років ціна видання зросла до 31 гривни, незважаючи на обсяг менше 200 сторінок та м’яку обкладинку, що розпадається в руках) – і на форумах молодь активно шукає, де придбати цю книгу. Вірогідно, подібні тексти припадуть до вподоби помірковано релігійним й різнобічно освіченим, соціально стабільним читачам, котрих дратують соціальна проблематика й парадоксальна образність, нестандартна лексика й таке інше, що супроводжує постмодерністську літературу. Утім, решта теж може читати Ґордера – добрий шанс відчути себе в Європі, хоч і без соціальних гарантій.


Юстейн Ґордер. Помаранчева дівчинка. Переклала з норвезької Наталя Іваничук. – Львів: Літопис, 2009.
Юстейн Гордер. Замок у Піренеях. Переклала з норвезької Наталя Іваничук. – Львів: Літопис, 2009.

---

Посилання по темі:

• В Україні першими в світі переклали новий роман Харукі Муракамі // 24.11.09 18:34
• Ідеалістичний проект від Зеді Сміт – «Білі зуби» // 11.06.09 10:11
• «Поштамт» від Стронґовського: куку на муню, або наша відповідь москалям // 24.04.09 14:24
• «Я вернулся в мой город, знакомый до слез…» Відкритий лист Сегія Жадана Михайлу Добкіну // 04.01.10 16:31
• Літературний скандал в Харкові навколо премії фонду ім. Чичибабіна. Думка центрального героя - Сергія Жадана // 30.12.09 11:17
• «Втраченный символ» вже у продажу. Ден Браун збирається на пошуки «Кода України»? // 18.12.09 17:57
• «Різдвяні історії» – у Літературному музеї // 15.12.09 13:22